Przyjdą i zabiorą? – nowy raport o antyukraińskiej nienawiści w polskim Internecie 

Przyjdą i zabiorą? – nowy raport o antyukraińskiej nienawiści w polskim Internecie

Niedawno minął rok, odkąd Federacja Rosyjska podjęła pełnoskalową inwazję na terytorium Ukrainy, a do Polski i innych państw Unii Europejskiej w poszukiwaniu bezpieczeństwa przybyły miliony uchodźczyń. Ówczesny zryw solidarności i okazana przybywającym pomoc była powodem do powszechnej dumy – obecnie, nastroje są już znacznie bardziej zniuansowane, a kolejne raporty socjologiczne i statystyczne prześcigają się w diagnozach. Jako HFPC – wspólnie z Fundacją Centrum im. B. Geremka oraz Securelex – pod lupę wzięliśmy najbardziej radykalny biegun tego spektrum, antyukraińską mowę nienawiści. Poświęcamy jej raport „Przyjdą i zabiorą: antyukraińska mowa nienawiści na polskim Twitterze”.

Na potrzeby badania analizie poddano tysiące wpisów opublikowanych od 24 lutego 2022 roku na polskim Twitterze – od tych bezpośrednio nawołujących do przemocy po takie, w których niechęć była ukrywana pod pozorami „legend miejskich” czy analiz ekonomicznych. Ich ocena nie zawsze była łatwa. W raporcie przedstawiamy mapę tego zjawiska, obejmującą zarówno niewątpliwie nienawistne centrum, jak i bardziej niejednoznaczne peryferia i pogranicza. Poszukuje się w nim odpowiedzi na pytania o przeważające narracje, ale także o to, jakie są strategie rozpowszechniania antyukraińskich dyskursów, oraz jakie osoby mogły przyczynić się do zwiększenia ich popularności. W społeczno-politycznym tle przewijają się tematy takie jak radykalizacja, dezinformacja, rosyjska propaganda, czy kryzysy ekonomiczne.

Raport jest częścią projektu Counter-hate, finansowanego przez Unię Europejską, a realizowanego wspólnie przez Fundację Centrum im. prof. Bronisława Geremka, Helsińską Fundację Praw Człowieka oraz Securelex.

POBIERZ RAPORT


Прийдуть і в нас заберуть: антиукраїнська мова ворожнечі у польському твіттері

Одним із наслідків повномасштабної російської агресії проти України став масовий наплив біженців, зокрема, до Польщі. Як наслідок, тривалий процес перетворення Польщі на двонаціональну державу значно прискорився. Сьогодні близько 5% мешканців країни належать до української діаспори, а у великих містах їхня частка досягає навіть 10%. Водночас контекст війни призвів до того, що об'єктивні труднощі та проблеми, пов'язані з такою великою і раптовою міграцією, стали чудовим живильним середовищем для а́кторів, метою яких є збудження неприязні до українців та українок - у тому числі й з боку Російської Федерації. Однією з найважливіших сфер такої діяльності є соціальні мережі.

Метою цього звіту є опис антиукраїнської мови ворожнечі, поширеної в польських соціальних мережах після російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року. Аналіз було проведено переважно на основі даних з твіттера. У звіті визначено домінантні наративи ненависті, проаналізовано способи їх поширення, динаміку цього процесу та зміни з плином часу. До дослідження було включено матеріали з 23 лютого 2022 року по 1 січня 2023 року.

Дослідження організацій, що працюють над цією темою, дозволяють висунути тезу, що твіттер є середовищем повстання і розповсюдження контенту, що розпалює ненависть, формулювання наративів і створення специфічних мовних кластерів, котрі потім «перетікають» в інші медіа. Водночас твіттер є єдиною платформою, з якої опублікований контент можна легально і безперешкодно завантажити для подальшого аналізу.

На базі наявних даних важко визначити точний масштаб антиукраїнської мови ворожнечі в польськомовному твіттері. З великою ймовірністю можна стверджувати, що ворожий наратив щодо українців та українок міститься в десятках тисяч дописів. За допомогою ІТ-системи «CounterHate» вдалося виявити 90,019 дописів, які можуть містити наративи ненависті до українців.

Визначено періоди найвищої концентрації антиукраїнської мови ворожнечі в польському інтернеті, а саме:

  1. травень 2022 року - зростання пов'язане з резонансним вбивством, яке сталося на варшавській вулиці Nowy Świat (Новий Світ). Частина громадськості почала звинувачувати у його скоєнні невідомого громадянина України, що згодом було спростовано Міністерством юстиції; у січні 2023 року поліція заарештувала одного з трьох виконавців (усі - поляки);
  2. серпень 2022 року - масова популяризація хештегу #StopUkrainizacjiPolski протягом кількох днів;листопад 2022 року - інтенсифікація наративів ненависті, цього разу пов'язаних з випадковим падінням та вибухом двох ракет українських сил ППО у польському селі Переводів.
  3. Вельми важливу роль у поширенні неприязні та ксенофобії також відіграють твітер-акаунти лідерів думок з великою кількістю підписників. Серед них найбільш важливими в проведеному дослідженні виявилися наступні групи:
  4. ультраправі політики;
  5. лідери та активісти радикальних політичних рухів;
  6. екстремістські публіцисти;
  7. окремі інтернет-творці.

Однією з важливих форм поширення мови ворожнечі в соціальних мережах залишається діяльність неавтентичних акаунтів (ботів), частина з яких є складовою мережі акаунтів, що відтворюють російську пропаганду. Вони масово публікують дописи (десятки і навіть сотні на день), завдяки чому здатні за короткий проміжок часу своїми діями породжувати потужні тренди. Хорошим прикладом є масова популяризація хештегу #StopUkrainizacjiPolski.

Найпопулярніші антиукраїнські наративи апелюють до образ і негативних емоцій, присутніх у польському суспільстві - складних історичних відносин або страху за свою матеріальну безпеку:

Мова ворожнечі проти вихідців з України рясно спирається на складну історію відносин, сприяючи поширенню стереотипу українця-«полякожера», ультранаціоналіста, що ненавидить поляків. Згадки переважно стосуються першої половини 20 століття - діяльності Степана Бандери, Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА). Водночас, ці теми, здається, більше присутні в інтернеті, ніж в офлайн-реальності. Таку диспропорцію можна пояснити активністю російської пропаганди, зосередженої саме в соціальних мережах, для якої посилення напруженості, що виникає навколо складної історії польсько-українських відносин, є стратегією дій, визнаною принаймні з 2013 року. Крім того, популярності цього дискурсу може сприяти відчуття анонімності та відірваності висловлювань від конкретних аудиторій, яке дає мережа «Інтернет».

Економічні теми виявилися дуже важливими для формування негативних настроїв. Так, з одного боку, лунали критичні заяви на адресу польської влади, яка, мовляв, надмірно «привілеювала» біженців або навіть була залежною від українського впливу. З іншого боку, українців і українок, які прибувають до Польщі, звинувачували в тому, що вони вимагають та економічно експлуатують своє становище - часто через посилання на неперевірені міські легенди, почуті начебто «od fryzjerki» («від перукарки») або «od zapłakanej kuzynki» («від заплаканої двоюрідної сестри»).

Антиукраїнські меседжі є частиною наративної тенденції, характерної для сучасних праворадикальних середовищ, що сповідують теорію «Великого заміщення», яка розпалює ворожнечу проти національних, етнічних та расових меншин.

Прикладом такого зближення є слово «українізація», яке виступає ключовим поняттям, наріжним каменем більшості антиукраїнських наративів. Його розуміють по-різному - як економічне домінування, перевагу в доступі до соціальних благ, а  навіть «вторгнення» в символічний польський простір. Однак його також інколи використовують для висунення тези про зміну етнічної структури Польщі - або, як сказали б ті, хто просуває цю теорію, її «підміну» («заміщення»). Оселення українців та українок у Польщі, на їхню думку, призведе до маргіналізації польського народу, порушивши його панівне становище.

Ефективність і стійкість цієї «спіралі ненависті» важко визначити - багато що залежить від масштабу і характеру явища, вкоріненості існуючих думок і поглядів, стійкості суспільства до ненависницьких наративів і дезінформації. Однак можна з упевненістю сказати, що мова ворожнечі в інтернеті не є соціально та політично байдужим явищем, як з точки зору її жертв, так і суспільства загалом. Беручи ширшу перспективу, історичний досвід та наявні дослідження чітко показують, що мова ворожнечі призводить до стигматизації, дискримінації та насильства, нерідко у великих масштабах. Присутність антиукраїнських наративів в інтернеті сприяє приборканню мови ворожнечі, натуралізації та зниженню чутливості до ненависницьких наративів, що може мати значніший вплив у довгостроковій перспективі. Варто зазначити, що в суспільстві все ще спостерігається посилення симпатії та підтримки України, яка продовжує боротися, а отже, деякі люди в Польщі все ще можуть стримувати свої глибоко приховані, але постійно підсилювані мовою ненависті в інтернеті, антиукраїнські настрої, щоб дати їм вихід за більш сприятливих обставин, коли активна підтримка України та біженців природним чином знизиться через втому.